26 листопада Україна поминає жертв Голодоморів: як Сталін хотів убити українців

Найстрашнішим був штучний голод 1932-1933 років. Він забрав життя близько 7 млн ​​людей. Цей Голодомор визнали геноцидом українського народу. У пікові місяці в ці роки в Україні щохвилини вмирали 24 людини, щогодини – 1440, кожен день – 34 560 людей. «Голодомор не зламав» – національні пам'ятні заходи в цьому році присвячені людям, що зуміли реалізувати себе, незважаючи на травму пережитого геноциду. Поминальні заходи пройдуть по всій Україні і в 32 країнах світу. Інтерв'ю з дослідником Голоду Станіславом Кульчицьким. Як вдалося зробити публічним обговорення Голодомору в Радянській Україні? – Я написав доповідну записку до Центрального комітету Компартії. Мовляв, весь світ знає, що Голодомор був, а ми далі не визнаємо. Півроку ця записка блукала різними відділами. Зрештою дійшли висновку, що треба дозволити публікацію в «Українському історичному журналі». За однієї умови: спочатку виступить перший секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький і скаже, що Голод був. Цю промову він зачитав 25 грудня 1987 го – на святкуванні 70-річчя радянської влади. У березні наступного року вийшла моя стаття. Близько 80% громадян України сьогодні визнають Голодомор геноцидом. Це хороший показник? – Дуже хороший. Інститут соціології в позаминулому році провів опитування: ким ви себе відчуваєте в першу чергу? Більшість назвали себе громадянами України. 6% – громадянами колишнього Радянського Союзу. Це вдвічі менше, ніж 20 років тому. 3% – космополітами, громадянами Європи або світу, 2% – представниками своєї нації. Кількість тих, хто ідентифікує себе зі своєю областю, селом або містом, відчутно знизилася. Але регіональне відчуття досі поширене. Це – результат постгеноцидного способу життя, коли Україна не існувала як держава. Як довго ще будемо відчувати наслідки геноциду? – Після трьох поколінь такого існування людина ментально стає нездатним чинити будь-який опір. Тому наше суспільство досі значною мірою постгеноцидне. Є всі ознаки цього: проблеми в економіці, політиці, перетворення України в олігархічну республіку. Ми то хочемо в Європу, то відсахуємось від неї. Тільки в 1991-му почало утворюватися громадянське суспільство. Це об'єднання по горизонталі. Виникнення різних організацій, що не залежать від держави і мають можливість контролювати її на вільних виборах. Першою ознакою була помаранчева революція. Зараз у нас є три покоління: два радянських – діди і батьки – і одне «майданне». Коли буде два – пострадянських і радянських пенсійного віку – тоді вже будемо будувати у себе Європу. До цього ще залишається років 15. У ХХ ст. український народ пережив три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і 1946-1947 років, в них померли близько 7 млн ​​українців.

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не буде опублікована. Обовʼязкові поля позначені *

Ви можете використовувати наступні HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Очистити формуВідправити