Ієрей Михаїл (відеоінтерв'ю) про меценатів та розбудову церков Київського Патріархату в Миронівському районі

Приємно що люди вірують в бога і відвідують церкву. Ще більше радує те, що все більше людей звертаються до бога в Українській Православній Церкві Київського Патріархату. Розбудовуючи національну церкву ми тим самим розбудовуємо державність. Адже дуже важливо коли духовні цінності мають своє підтвердження саме рідною мовою на рідній землі. От і в Миронівському районі останні роки будуються саме національні Українські церкви – невеликі, як правило дерев'яні. що є притаманним нашому народу. Церкви якісь по домашньому затишні, даруючі тепло і душевний спокій мирянам. Виникає враження, що вони збудовані для людини, не для священника, не для підкреслення величі і монументалізму, а саме для віруючої людини, яка щукає прихистку у бога, хоче почути прості зрозумілі слова проповіді на рідній їй з дитинства мові, у священника який не цурається тої простої людини і живе поруч з вірянином. В нас в районі служать в храмах Київського патріархату унікальні священники, які разом з парафіянами будують храми. Адже багато хто з нас, жителів Миронівки бачили як святі отці майстерно клали бруківку біля храму Вознесіння Господнього, багато хто з Миронівчан приймав участь у будівництві храму – хто матеріально, а хто й особисто щось робив. Та й сьогодні ще будівництво продовжується і храм потребує ще і грошей і роботящих рук. Але хтось перший в районі розпочинав роботу по розбудові Української Православної Церкви Київського Патріархату, не побоявшись звинувачень Російської Церкви у всіх можливих гріхах. Так, це Анатолій Степанович Даниленко, нині ректор Білоцерківського національного аграрного університету, депутат Київської обласної ради. А перед тим, ще на початку 90 -х, в Карапишах тихенько зникли пам'ятники Леніну і Щорсу. І ніхто з цього не робив ніякого геройства. Анатолій Степанович з односельчанами тихенько, без піару і галасу зняли їх з п'ядесталів, і де вони потім поділись вже ніхто й не пам'ятає. Так і з побудовою церков, шкіл, дитсадків – все робиться без помпи, без лишніх возвеличувань, але якісно, добротно і досить часто на особисті кошти. І потім лише священники, майже під примусом зізнаються – "…так, давав Анатолій Степанович кошти на храм божий, і раніше давав (називають дуже немаленькі суми), та й сьогодні от знову дав десять тисяч, і обіцяв найближчі тижні ще тисяч сорок. І на цьогорічні пасхальні свята Анатолій Степанович Даниленко зробив пожертву – в селі Зеленьки на побудову церкви,і в Миронівці, і може ще десь, не завжди (майже ніколи) можна взнати про це від нього особисто. Під час пасхального богослужіння встиг побувати у всіх храмах Київського Патріархату Української Православної Церкви, що на території Миронівського району. І наступного дня приїхав на побудову церкви в село Зеленьки, в Олександрівку, де також незабаром буде церква Київського Патріархату. Звичайно не забув і про Храм Вознесіння Господнього в Миронівці, де ми і зробили пару фото з Анатолієм Степановичем і отцем Михаїлом.

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не буде опублікована. Обовʼязкові поля позначені *

Ви можете використовувати наступні HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Очистити формуВідправити