Карапиші - Європейське село в серці України на Київщині (як створити "Європу" самим).

Можна багато дискутувати з приводу Асоціації України з Європейським союзом, відміни візового режиму. інвестицій і тому подібне. Багато державних мужів цим займаються і мають з цього непоганий зиск. Але справа просувається поганенько, або ж геть не просувається. Тому, напевно, варто скористатись давньою як світ приказкою "на бога надійся, а сам зроби". Цим шляхом і пішли в селі Карапиші Миронівського району Київської області. Не чекали вказівок зверху, розмитих Державних програм про підтримку всього і всих, які так і лишились на папері. Започаткували це, ще на початку 90 -х років. Тернистий був той шлях, та й не без помилок – не помиляється той, хто нічого не робить. Але, як наслідок важкої праці, в чверть століття село має абсолютно Європейський вигляд, і зміст не лише з парадного фасаду, а із середини також. Зробили цю колосальну роботу прості Карапишани, своїм потом і руками під керівництвом сім`ї Даниленків – Анатолія Степановича та Валентини Петрівни. Якщо всі інші керівники бездумно все занедбали, залишили в обороті лише землю, яку також вже закінчують варварським обробітком, то в Карапишах пішли іншим шляхом – розвиваючи крім рільництва ще й не самі рентабельні галузі: молочне скотарство, племінне свинарство і багато інших бізнесів навколо цих напрямів господарювання. Розрахунок був простий: Люди села Карапиші мають мати роботу і достойну винагороду за якісну роботу. І якщо ми говоримо про Європу, то починається вона не там, де нам розказують. Починається Європа з самого простого і примітивного – "Заможні Люди формують заможну Державу". А далі все працює простіше – гроші роблять гроші. Розвивається внутрішній ринок. Гроші за рахунок роботи місцевих підприємств працють на місці, забезпечуючи кругообіг всередині регіону. Тому, знаючи ці прості, на перший погляд речі, Даниленки в Карапишах зробили максимум можливого для забезпечення людей робочими місцями і достойною (наскільки це можливо, всупереч позиції Держави) зарплатою. На сьогодні в Польщі, Чехії, Естонії і т.д. фонд заробітної плати в собівартості продукції близько 22 – 25%, приблизно стільки ж він і в Карапишах. Тому і мають люди з чого жити. Купують багато виробів місцевого виробництва: чого лише варта відома на всю Україну торгова марка "Карапишівські ковбаси". Ніхто не скаже, що не смачні, але не лише смачні – безпечні для організму, без замінників і іншого генномодифікованого мотлоху. По селу можна їхати, можна йти пішки, що дороги, що тротуари бездоганні, скрізь чисто, прибрано, стоять і регулярно очищаються урни. Якщо росте трава, то вона підстрижена і зелена, а не така, як в пустелі висохша на сіно, значить, поливають, не економлять. Багато уваги приділяється освіті і релігії. Гроші на ці всі недешеві проекти виділяютья в якості благочинності директором СТОВ "Агросвіт" Даниленко Валентиною Петрівною та іншими партнерськими підприємствами розташованими в Карапишах. Крім всього іншого з абсолютно легальних заробітних плат працюючих Карапишан сплачуються й немаленькі податки, які, на жаль, не всі лишаються в Карапишах, а забираються в державний бюджет, де вони потім розчиняються незрозуміло нікому. Тому Валентина Петрівна Даниленко змушена за рахунок прибутків "Агросвіту" допомогати сільраді, школі, дитсадку, нікому крім неї не потрібним пенсіонерам і ветеранам. Взимку чистити дороги, влітку косити траву на узбіччях і виконувати добровільно, без примусу безліч інших, не менш потрібних і важливих справ. От завдяки тому, що ще одна приказка "Моя хата скраю", не працює в Карапишах – і маємо Європейське село Карапиші в Україні. А не працює ця приказка в Карапишах тільки тому, що Анатолій Степанович і Валентина Петрівна зуміли мобілізувати односельчан, зуміли вселити в них віру в те , що Карапишани самі можуть забезпечити собі достойне життя в своєму мальовничому селі. Всупереч Марксистсько-Ленінській філософії: "Нельзя построить коммунизм в отдельно взятом государстве", комунізм звичайно збудувати не можна, але, якщо працювати, то достойне життя собі і своїм односельчанам таки можна збудувати. Для цього потрібно лише бажання, як казав хтось іх Великих: "Той, хто хоче зробити, – шукає можливість, той, хто не хоче зробити, – шукає причину". Комунізм в Карапишах відсутній, але достойне Людини життя присутнє!

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не буде опублікована. Обовʼязкові поля позначені *

Ви можете використовувати наступні HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Очистити формуВідправити