Петро і Павло: два несхожих апостола

Св. ап. Павло:"Памятайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже,і дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйтe їхню вірy."(Євр.13) Вітаю всіх зі святом! Прославляючи їх в один день, Церква, здається, хоче нагадати нам про різноманітність людських характерів і шляхів, що ведуть до Бога.Обох апостолів називають первоверховними, але і першість у них зовсім не однакова.Петро був одним з найближчих учнів Христа при Його земному житті, а Павло взагалі не мав ніякого відношення до євангельських подій.Він почав проповідувати набагато пізніше, і навіть не був «офіційно затверджений» в ролі одного з дванадцяти апостолів.І все-таки ми можемо порівняти в найзагальніших рисах ці дві долі. Симон, пізніше прозваний Петром, як і його брат Андрій, був простим галілейським рибалкою.Галілея була найдальшою від Єрусалиму областю Палестини, там проживало чимало язичників.Столичні жителі ставилися над галилеянами зверхньо, ​​як до провінціалів.Ті навіть говорили з помітним акцентом, за яким Петра одного разу впізнали у дворі первосвященика.А рибалка – найпростіша і невибаглива професія.Ловили рибу на Галілейському озері в основному вночі, так що рибалка не завжди встигав виспатися, він пропах рибним запахом, доходи у нього були надто непередбачувані, все залежало від успіху.Загалом, життя галилейських рибалок було не дуже завидним, і, можливо, саме тому Симон та Андрій, ледь почувши запрошення мандрівного Проповідника: «Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей», відразу послухалися Його, кинули навіть сіті, якіпісля кожного лову належало чистити і лагодити.І так стали першими покликаними апостолами. Павло, чи, точніше, Савл (як називався він перш навернення до Христа), навпаки, був з тодішньої еліти.Народився він в елліністичному місті Тарсі, столиці провінції Кілікія, був з коліна Веніяминового, як і цар Саул, на честь якого його назвали. Одночасно він за народженням був римським громадянином – рідкісний для провінціалів привілей, що давав йому безліч особливих прав (наприклад, вимагати суду особисто в імператора, чим він згодом й скористався, щоб потрапити в Рим за казенний рахунок).Paulus, тобто «малий», адже це римське ім'я – ймовірно, воно було у нього з самого початку, але тільки після навернення до християнства він став використовувати його замість колишнього імені Савл. Освіту він здобув у Єрусалимі, у авторитетного богослова того часу Гамалиїла. Савл належав до числа фарисеїв – ревнителів Закону, які прагнули в точності виконати всі його вимоги і всі «передання старших».Хоча Христос викривав фарисеїв, але ми знаємо кілька прикладів, коли саме фарисеї ставали Його відданими учнями, так що Савл-Павло був у цьому не самотній. А ось в характері у Симона і Савла було чимало спільного.Вивчившись у Гамалиїла, Павло не просто занурився в тлумачення Мойсеєвого Закону.Ні, йому треба було застосовувати і навіть насаджувати цей Закон на практиці – а найбільш відповідною областю застосування йому здалася боротьба з нещодавно виниклою «єрессю», прихильники якої розповідали про якогось воскреслого Ісуса і про те, що віра в Нього куди важливіша справ Закону!Такого Савл знести не міг.Коли за подібну проповідь побивали камінням диякона Стефана, він усього лише вартував одяг побиваючих, але скоро запопадливий юнак сам виступив у дорогу, щоб покарати невірних в Дамаску.Саме на цьому шляху відбулась зустріч, що назавжди змінила його життя. А Симон, з самого початку бувший учнем Христа?Він такий же полум'яний і нетерплячий.Ось Христос наказує йому, ще рибалці, а не апостолу, заново закинути сіті після безуспішного нічного лову – і він кориться, а коли сіть приносить надзвичайний улов, каже Учителю: «Відійди від мене, Господи!Бо я грішна людина »(Лк. 5: 8).Настільки гостро відчував він свою негідність і свою нечистоту… Зате пізніше, побачивши Спасителя що йде по воді, він, навпаки, відразу просить: «… Повели мені прийти до Тебе по воді» (Мф. 14: 28).Так, потім він засумнівався і почав тонути, але решта апостолів навіть спробувати не зважилися!Коли поруч із Симоном відбувається диво, він негайно повинен відреагувати на нього, все для нього здійснюється тут і зараз.І не випадково саме він без коливань вимовляє своє віросповідання, ще задовго до Воскресіння Христового: «Ти – Христос, Син Бога Живого» (Мф. 16: 16).Але ж навіть Іоанн Хреститель посилав до Христа учнів із запитанням, чи Він то був насправді … Петро не сумнівається, і у відповідь на ці слова Христос і називає його каменем, на якому Він збудує Свою Церкву.Арамійське і грецьке слово для позначення скелі, відповідно Кифа і Петро, ​​стають новими іменами Симона. У житті кожного з них був переломний момент, який зробив їх тим, ким вони стали. Савлу з'явився по дорозі в Дамаск Воскреслий Христос і запитав його: «Савле, Савле!Що ти Мене переслідуєш?» (Діян. 9: 4).З цього моменту в його житті змінилося все – точніше, його власним це життя вже не було, воно було присвячене проповіді Того, Кого він перше гнав. А для Петра таким моментом стало, навпаки, зречення.Напередодні розп'яття він обіцяв Христу, що і під страхом смерті не залишить Його, але Христос відповів: «… У цю ніч, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене» (Мф. 26: 34). Можливо, якби до нього тут же приступили кати, він мужньо пішов би на страту, але попереду була довга ніч, повна страхів та невідомості … І Петро якось непомітно відрікся від Христа, по буденному, сам того не помітивши – аж досамого півнячого крику.На власному прикладі перший з апостолів побачив, як легко можна стати останнім.І тільки після покаянних сліз Петра пролунали звернені до нього слова Спасителя: «… Паси овець Моїх» (Ін. 21: 17).Але перш Він задав йому дуже просте питання: «Чи любиш ти Мене?» Запитав його тричі, так що Петро навіть засмутився, але після ночі з півнем це було не зайвим: тричі відрікся тричі сповідав свою любов. А що за цю любов доведеться платити спокоєм і комфортом, обидва вони, і Петро, ​​і Павло, прекрасно знали.Відразу ж після сповідання Петром своєї любові Ісус пророкує про його смерть: «руки простягнеш, і інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш» (Ін. 21: 18) Мученицька смерть була свого роду умовою апостольства, і як не розуміти це булоПетру, що бачив розп'яття Учителя, і як не розуміти Павлу, який сам колись мучив християн!Обидва були страчені в Римі в шістдесяті роки від Р. Х., ще навіть раніше, ніж була закінчена остання книга Нового Завіту. Про їх проповіді розповідає книга Діянь.З самого початку благовістя було звернене перш за все «до овечок загинулих дому Ізраїлевого», і Петру знадобилося чудове видіння, щоб переконатися: язичників Бог точно так само закликає до віри, як і іудеїв.Тим не менше він в основному проповідував своїм побратимам по вірі, та й важко, мабуть, було простому Галілейському рибалці звертатися до іншомовної і іновірською аудиторії.Зате це добре виходило в освіченого Павла, який і сказав: «… мені припоручена Євангелія для необрізаних, як Петрові для обрізаних…» (Гал. 2: 7). Взагалі, відмінностей між ними досить багато.Наприклад, Петро ще до зустрічі з Христом був одружений, а Павло вирішив завжди залишатися неодруженим, щоб сімейні справи не заважали його головному покликанню.Втім, і про Петра сам Павло говорив, що дружина була його супутницею (див. 1 Кор. 9: 5), значить, сімейне життя не обов'язково повинно бути перешкодою місіонерства. Порівнювати двох апостолів, які згодом були названі первоверховними, можна довго й докладно, зазначаючи спільне і особливе в житті кожного з них.Але найкраще дати слово їм самим, щоб вони сказали нам, таке що це – бути першими серед апостолів. Петро: «Тож благаю між вами пресвітерів, співпресвітер та свідок Христових страждань, співучасник слави, що повинна з'явитись: пасіть стадо Боже, що у вас, наглядайте не з примусу, але добровільно по-Божому, не для брудної наживи, а ревно, не пануйте над спадком Божим, але будьте для стада за взір. А коли Архипастир з'явиться, то одержите ви нев'янучого вінка слави.»(1 Петро. 5: 1-4). Павло: «…Я обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом. Через горливість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо правди в Законі. Але те, що для мене було за надбання, те ради Христа я за втрату вважав. Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа…»(Флп. 3: 5-8, 12).

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не буде опублікована. Обовʼязкові поля позначені *

Ви можете використовувати наступні HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Очистити формуВідправити