Пільги учасникам бойових дій - обіцяного три ... дцять років ждуть.

Право на пільги маю з 1986 року, після участі в бойових діях в Афганістані, частково ними користуюсь. Чому частково? Тому що 90% з того, що в них прописано ніхто не виконує. Тож хочеться просто, по- дружньому, порадити хлопцям – АТОшникам: не плекайте надію, що вас будуть на руках носити. Згадувати про вас будуть тоді, коли політикам буде це вигідно, щоб знову нажитись за рахунок вашого здоров'я і патріотизму. На жаль, в нашій державі це так. Ми не США, де ветерани війн мають дуже суттєві преференції від держави. Завдяки популізму керівництва України виникла чергова проблема: учасникам АТО видають земельні ділянки, а афганцям, які по двадцять – тридцять років стоять у черзі і які теж воювали, досі нічого не дали. Зрозуміло, що певним політичним силам вигідно вбивати такий клин між воїнами, і правильною є позиція їх усіх об’єднати в одну організацію. Учасників АТО у нас вже три-чотири тисячі, буде шість, згодом — десять, двадцять, сто тисяч. Залежно від того, скільки ще ця війна триватиме. Де влада набере для них усіх землі чи пільг — у мене це в голові не вкладається. Я за двадцять дев'ять років після Афганістану не отримав від держави нічого: ні квартири, ні машини, ні земельної ділянки (під будинок купив у приватної особи), попросив сам, щоб зняли з черги, бо сенсу не було стояти. Добре, що мені пощастило, що я зміг заробити, знайшов у житті якусь нішу, став підприємцем. Частка афганців, які отримали щось від держави, дуже маленька насправді. Просто влада спекулює на цьому. Сьогодні хлопці приходять з війни геть надломленими, і психологи констатують це. Відносно робочих місць – навіть в радянські часи колишніх афганців старались на роботу не брати. У всіх керівників була підозра про те, що у хлопців не все гаразд із психікою і краще таких підлеглих не мати. Хочеться сказати про психологічну реабілітацію – як із нами, так сьогодні і з вами ніхто нею насправді займатись не буде. "Ремонтуйте" себе самостійно і привчайтесь до мирного життя – суспільство традиційно вважає, що воно вам нічого не винне. Маю багато друзів серед бувших однополчан – офіцерів. Дехто вже давно полковники і генерали, квартири отримали від держави п'ять – десять років тому. Наприклад, полковник Половиков, отримав квартиру п'ять років тому. А це реально легендарна людина. З дитбудинку, закінчив військове училище, потім Афганістан, потім служба там, де накажуть, а не там де подобається. Будучи відповідальним за всю інженерну службу ВПС України під час авіашоу в Фарнборо (ВЕЛИКОБРИТАНІЯ), добився безвідмовної роботи авіатехніки за весь період виставки. Україна підписала дуже серйозні контракти, отримала значні кошти. Заплатили полковнику за роботу аж сімдесят фунтів стерлінгів. Закінчив полковник також Академію генштабу та все життя провів по гуртожиткам. От така шана і подяка своїм захисникам. Так що з реальних пільг у вас будуть комунальні та на пляшку горілки і невибагливу закуску на дев'яте травня – гривень чотириста. Реально це все, що отримую я і мої побратими від держави. Безкоштовно ніхто нас в транспорті не возив і не возить (крім метрополітену і електрички). Час від часу до вас будуть приходити різноманітні пройдисвіти з пропозиціями придбати за пару тисяч доларів інвалідність (до мене разів п'ять приходили). Вибачаюсь, забув – час від часу вручають ще грамоти і медалі (за медалі і грамоти платять виробникам місцеві ради, а не держава). І дуже небагато буде людей, які вам дійсно допоможуть, навчіться їх цінити і вирізняти з поміж популістів і пройдисвітів. З повагою до всіх побратимів, В.Собко.

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не буде опублікована. Обовʼязкові поля позначені *

Ви можете використовувати наступні HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Очистити формуВідправити