Українців хвилюють насамперед матеріальні питання і війна на Донбасі.
Наскільки насправді для українців важливий безвізовий режим з Євросоюзом? Чому кримські татари проти візового режиму з Росією? Яка точка зору щодо Донбасу об’єднує Україну? Чого побоюються багато українців, не підтримуючи купівлю-продаж землі?
Про це в розповідає Олександр Шульга, доктор соціологічних наук, старший науковий співробітник Інституту соціології Національної академії наук України.
За даними фонду «Демократичні ініціативи», майже 40% українців вважають важливим для себе введення безвізового режиму з Європейським Союзом. При цьому 35% нічого не знають про нові правила в’їзду в країни Шенгенської зони, а 15% вважають, що безвіз дає право на працевлаштування в Євросоюзі. Про що говорять ці показники?
Тут ще треба дивитися на динаміку. У 2015 році влада обіцяла, що безвізовий режим з ЄС ось-ось буде введений, на цьому будувалася масштабна піар-кампанія, називалися одні дати, потім інші, нагніталася істерія. На тлі погіршення економічної ситуації тема безвізу почала викликати у людей роздратування. Якщо протягом 2016 року більшість українців говорили, що безвізовий режим з Європейським Союзом для них важливий, то до кінця року їх думка змінилася.
Те, що у нас 35% нічого не знають про правила в’їзду в країни Шенгенської зони, а 15% вважають, що вони дозволяють працевлаштуватися в Євросоюзі, говорить про наступне: безвіз у нас абсолютизується і сприймається як ерзац-вступ до ЄС.
Але головне інше: менше 10% мають біометричні паспорти, а 40% кажуть, що у них немає можливості з’їздити за кордон. У багатьох не вистачає засобів відпочити навіть у межах України, не кажучи вже про Європу.
І, зрозуміло, якщо ми задаємо питання Українцям, які проблеми хвилюють їх в першу чергу, то нові правила в’їзду в ЄС будуть внизу списку. Українців турбують перш за все насущні матеріальні питання – зарплати, пенсії, комуналка, ціни на продукти та інше. Так було завжди, а з 2014 року додалася війна.
50% громадян України проти візового режиму з Росією, стільки ж було на початку року. У той же час за останні місяці стало більше тих, хто це підтримує: в лютому було 32%, у травні вже 38%. Якщо цей відсоток буде і далі зростати, чи зважиться влада ввести візовий режим з РФ? – 32-38% – це плаваючий показник. На сьогоднішній день громадську думку з даного питання розділено. Тут потрібно враховувати ряд чинників. До Росії продовжує їздити безліч наших “заробітчан”. Крім того, як бути з кримчанами, які були змушені отримати російське громадянство? Я спілкувався на цю тему з кримськими татарами та іншими жителями півострова – вони категорично проти візового режиму.
На мій погляд, визначальну роль в даному випадку буде грати політична кон’юнктура. Всі плюси і мінуси відомі. А соціологічні показники, будуть мати непряме значення і використовуватися як прикриття для того чи іншого рішення.
Дослідження групи «Рейтинг» показує: 40% українців підтримують блокаду непідконтрольної території, 43% – проти. При цьому 44%, згідно з даними Центру Разумкова, виступають за визнання окупованих районів окупованими і їх ізоляцію, поки над ними не буде відновлений український контроль.

З приводу проблеми Донбасу громадську думку також розколото. 44% – це не переважна більшість. До слова, військовий сценарій звільнення непідконтрольної території підтримують 15%. Цікавий факт: коли ми задаємо питання респондентам, чи готові вони особисто йти воювати і звільняти, позитивну відповідь дають лише 5%. Зрозуміло, що військовослужбовці підкоряються наказам і будуть їх виконувати, в той же час у цивільного населення войовничого настрою практично немає.
Дискурс влади, який полягає в тому, що конфлікт має бути вирішений мирним способом, знаходить повну підтримку у більшості українців. З інших питань, пов’язаних з Донбасом, єдиної точки зору немає. Тому, піднімаючи тему блокади і статусу окупованих районів, політики можуть апелювати до тієї чи іншої частини громадської думки.
У нас є Мінські угоди і Нормандська четвірка. Коли ми задаємо людям запитання, чи вважають вони ефективними ці формати, більшість або взагалі не розуміє, про що мова, або дає негативні оцінки. Оскільки щодня нам розповідають в новинах про чергові обстріли, жертви, заручниках і руйнування. Це тягнеться вже більше трьох років. Так чи інакше влада буде змушена приймати якісь заходи.
Конкретні законодавчі та дипломатичні ініціативи, очевидно, будуть посилюватися у міру наближення до виборів.
Кожен десятий українець підтримує купівлю-продаж землі, чверть вважає, що для цього поки немає умов, а переважна більшість стверджує, що головне надбання країни не може бути товаром.

Чого тут більше – забобонів, заснованих на сакральному відношенні до землі, або ж реалістичного погляду на можливі ризики?
Як правило, у нас не менше 60% проти купівлі-продажу землі, за – не більше 20%. Українці пам’ятають, як за безцінь купувалися великі підприємства і жадібно експлуатувалися групою людей, яких стали називати олігархами. Тому багато у нас побоюються, що аналогічна історія може повторитися і з землею. Мовляв, зайди з мішками грошей, вкрадених ними попередньо в людей, яким закон буде не писаний, підіжмуть все під себе і стануть новими панами.
При неправовій державі і хижацьких апетитах можновладців більшість населення не буде підтримувати купівлю-продаж землі. І поки не видно передумов, щоб нинішні умови змінилися в кращу сторону. Зрозуміло, популісти на чолі з Тимошенко будуть кричати, що вони разом з народом і не дозволять торгувати землею, але й без їхніх голосів українці традиційно проти цього. І, треба зазначити, небезпідставно.

Тому й високопосадовці, розуміючи недовіру до них простих громадян починають рекламувати свою боротьбу з корупцією і турботу про просту людину:

“Ключова умова всіх змін в Україні – від будівництва доріг і до фундаментальних перетворень в різних сферах життєдіяльності суспільства – очевидна: треба перестати красти ресурси і поставити, нарешті, людину в центр всіх державних процесів”, – заявив Володимир Гройсман.
Він додав, що такий підхід дозволяє вибудувати систему й розуміння, що саме потрібно – від будівництва дитячого садка до розвитку економіки, промисловості, реалізації програм комфортного життя, включаючи енергоефективність та підтримку об’єктів інфраструктури.
“Люди мають жити в нормальному помешканні, ходити по нормальним тротуарам, споживати нормальну воду, їздити нормальним громадським транспортом, мати дозвілля – це те, чим сьогодні треба займатися у рамках країни”, – наголосив очільник уряду.
При цьому забезпечити реалізацію поставлених завдань можна – достатньо “не красти” – ані на будівництві доріг, ані в сфері контролю, зокрема на митниці, ані на місцевому рівні, де завдяки децентралізації з’явилися колосальні ресурси, і тепер необхідно їх ефективно використовувати на благо громади.
В.Гройсман: “…Україна має усі можливості, щоб стати великою європейською державою – не за розміром, а за суттю.

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не буде опублікована. Обовʼязкові поля позначені *

Ви можете використовувати наступні HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Очистити формуВідправити