Зараз Саакашвілі бігає за громадською увагою як Стамбульська повія за «руссо турісто обліко моралє» .Тепер у нього змістилися акценти проблем з «вах!» на «вай …» і йому треба щоб його послухали. Або хоча б на нього подивилися.
Навіть Ленін, коли приїхав нелегалом в Петроград, насамперед поліз на броньовик, щоб щось проголосити народу. Зрозуміло, що і Саакашвілі зараз бігає по “Фінляндському вокзалу” в пошуках броньовика і народу.
Тож і вчорашня акція “Марш за імпічмент” виглядає так, як ніби-то група “Лєсоповал” виконує альбом групи “Роллінг Стоунз”. Начебто і пісні хороші, і тексти хочеться підтримати, але виконавці сильно не ті.
Та певно і влада ця не геть “злочинна”, і переконати народ в протилежному важко. Помилки, дурості, корупція, що завгодно, але люди не відчувають зла особисто на свою адресу. Можна сперечатися з владою, критикувати, але не хочеться виходити за рамки мирної дискусії.
“Чи потрібно розгойдувати човен?” Потрібно. Але знову ж таки, ще не пора свердлити дірки в днищі і підпалювати вітрило.
Адекватні люди не з учасниками мітингів. Багатьом соромно. Особливо за використання платних мітингувальників, що для політика “нової формації” ганьба. Соромно, як ніби всі ми причетні. Такі ось змішані почуття.

Піна Революції Гідності не могла не винести на поверхню таких персонажів, як Парасюк або Савченко. Вони як інь і янь того карикатурного образу, який наші вороги називають образливим словом “рагуль”. Приблизно такі ж діячі спливали практично після всіх революцій – від Великої французької до Жовтневої пролетарської з її матросом Жеєзняком.
Потім на хвилі нашої демократії (а іноді і вседозволеності) в безладні ряди місцевих ньюліворуціонерів почали вливатися заїжджі “патріоти” – особливо великим виявився десант грузинських “месій”. По крайній мері, так один з них себе позиціонує.

Можна дивитися на діяльність цих особин, як на щеплення, яке не дасть в подальшому захворіти хворобою, протилежній тій, якою Україна хворіла за Януковича – якщо при ньому панувала олігархічна клептократія, то міхопарасюки пропонують нам в замін охлократію або ж люмпен-анархічний безлад .
Україна отримала щеплення від “синдрому Януковича”. Зараз маятник закономірно хитнувся в протилежний бік і на деякий час застиг в положенні “психоз Саакашвілі”.
Суспільство в  легкій формі перехворіє цією чумою і обов’язково повернеться в здоровий стан, де головним профілактичним засобом від всіх хвороб стануть закон, сильне громадянське суспільство і баланс гілок влади.
Все буде добре: демократії в розвинених країнах будувалися століттями – януковичі, Парасюк, Савченко та заїжджі президенти розтануть як роса на сонці, а країна, придбавши імунітет і безцінний досвід, піде далі.
Це наші граблі, їх не замінять нічиї чужі – такий закон розвитку. Як країни, так і людини.

Залишити відповідь

Ваша поштова адреса не буде опублікована. Обовʼязкові поля позначені *

Ви можете використовувати наступні HTML теги та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>

Очистити формуВідправити